корона

[koronɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Головний убір, часто виготовлений із дорогоцінних металів та прикрашений коштовним камінням, який є символом монаршої влади; вінцеподібна регалія правителів.

  2. (Історія) –

    Перен. символ верховної влади, монархії; сама влада монарха.

  3. (Ботаніка) –

    Вінець, вінок або щось, що має подібну до них форму (наприклад, корона дерева — верхня частина з гілками та листям).

  4. (Історія) –

    Геральдична емблема у вигляді корони, що вказує на статус або титул.

  5. (Історія) –

    Назва деяких орденів (наприклад, орден Корони).

  6. (Історія) –

    Старовинна золота монета різних країн, що мала зображення корони.

  7. (Техніка) –

    У техніці — верхня частина чого-небудь, наприклад, корона зубна — видима частина зуба, вкрита емаллю, або корона поршня.

  8. (Фізика) –

    У астрономії — зовнішня частина сонячної атмосфери, що видима під час повного сонячного затемнення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корона, р. корони, д. короні, з. корону, о. короною, м. короні, к. короно

Походження слова (Етимологія)

Слово «корона» походить через польське посередництво з латинської мови, де corona означало «вінок, вінець, гірлянда». Латинське слово, своєю чергою, походить від грецького korōnē, що первісно означало «ворона», а згодом — «щось загнуте, кільце». Це пов’язано з тим, що дзьоб ворони має вигнуту форму. Спорідненими є також українське «крук» та латинські corvus і cornix (ворона). В українській мові слово відоме з XIV століття у формі «коруна», а з XV — «корона». Також утворилися похідні: «коронація», «коронка», «коронувати» тощо.
Споріднені слова:вінець, діадема, тіара

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів