вінець

[ʋinɛt͡sʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Анатомія) –

    Верхня частина голови, тім’я, маківка; також застаріле позначення верхівки гори або дерева.

  2. (Історія) –

    Почесна нагорода у вигляді вінка з гілок, квітів або металу, яку одержують переможці змагань (наприклад, у Стародавній Греції); символ перемоги, слави або нагороди.

  3. (Література) –

    У переносному значенні — завершення, кульмінація, найвища точка розвитку чого-небудь (наприклад, життя, творчості).

  4. (Релігія) –

    Застаріла назва вінця, німба — символічного сяйва навколо голови святого на іконах та релігійних зображеннях.

  5. (Ботаніка) –

    У ботаніці — частина квітки, сукупність пелюсток; також застаріла назва віночка квітки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вінця, р. вінець, д. вінцям, з. вінця, о. вінцями, м. вінцях, к. вінця

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів