Значення
- (Юриспруденція) –
Основний закон держави, що визначає її суспільний і державний лад, права, свободи та обов’язки громадян, систему органів влади, порядок їх утворення та компетенцію; закріплює найважливіші правові принципи.
- (Медицина) –
Сукупність фізичних та психічних особливостей організму людини, що зумовлюють його реакцію на зовнішні впливи; будова, склад організму.
- (Історія) –
(Заст.) Устрій, основа, фундаментальні принципи чого-небудь (наприклад, суспільства, організації).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. конституції, р. конституції, д. конституції, з. конституцію, о. конституцією, м. конституції, к. конституціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «конституція» походить від латинського «constitutio», що означає «устрій, встановлення». Воно прийшло в українську мову через західноєвропейські мови, зокрема через польську чи німецьку. У сучасній українській мові цим словом називають основний закон держави, який визначає її політичний устрій та права громадян.