закон

Значення

1. Обов’язкова норма права, правове правило, встановлене та закріплене державною владою, недотримання якої тягне за собою юридичну відповідальність; також офіційний документ, що містить такі норми, прийнятий вищим законодавчим органом країни та затверджений главою держави.

2. Незмінна, істотна та обов’язкова взаємозв’язок явищ, об’єктивна повторюваність подій у природі та суспільстві; загальне правило, якому підпорядковані певні процеси (наприклад, закони природи, закони розвитку, економічні закони).

3. Основне положення, правило якої-небудь галузі знання, що встановлює певний порядок, зв’язок (наприклад, закони логіки, закони мови).

4. У розмовній мові — загальновизнана норма поведінки, правило, якого прийнято дотримуватися в певному середовищі або ситуації.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми