констатувати

Приклад 1:
2002 р. Діалоги з Юрієм Луцьким Озираючись на прожите й пережите, щоразу змушена констатувати: з огляду на мій (і загалом мого покоління) дещо припізнений і позбавлений нормальної історичної тяглости та інформаційної свободи інтелектуальний розвиток, чимало суттєвих, підставових цінностей духовних, пов’язаних з рідною культурою, прийшли у мою свідомість доволі пізно, і це наклало відбиток на моє/наше становлення і на доробок. Доводилося не раз у житті «відкривати велосипед» і включати нові явища, поняття й формули в уже сформовану систему думання, перебудовуючи те, що відразу треба було будувати інакше.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Чи маємо підстави вже сьогодні констатувати завершення певної стадії людського існу­ вання, котру можна було б означити багатообіцяючим словом «передісторія»? Якби тему мого невеличкого вик­ ладу трохи белетризувати, то вона могла би прозвучати як «Злет і падіння пана Ph», де під паном Ph слід розуміти добре відомий більшості з вас предмет, котрий своєю зовнішністю у найкращі свої хвилини нагадує палицю, жезл, стовбур, промінь, век­ тор, напрям,спис, нерозкри- тий ранковий тюльпан, раке- ту-носій, але найперше — кий, себто дрючок, а в гірші хвилини є чимось достоту жалюгідним, як, наприклад, підбитий птах.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
З жалем доводиться констатувати, що багато єгипетських старожитностей, виявлених археологами, гинуть буквально на очах від загазованості атмосфери та підгрунтових вод. Руйнується Великий сфінкс, кришаться піраміди, небезпечно «хворіють» царські мумії (у 1977 р. мумію Рамзеса II навіть возили на «лікування» до Франції).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”