констатування

[konstɑtuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “констатувати”; встановлення, фіксування наявності або існування чого-небудь, факту, явища без його глибшого аналізу чи оцінки.

  2. (Юриспруденція) –

    Офіційне або документальне підтвердження, засвідчення певного факту, стану, події.

  3. (Філософія) –

    У логіці та філософії — судження, яке лише фіксує наявність чогось, не розкриваючи його причин або внутрішніх зв’язків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. констатування, р. констатування, д. констатуванню, з. констатування, о. констатуванням, м. констатуванні, к. констатування

Більше записів