Значення
- (Лінгвістика) –
Дія за значенням дієслова “констатувати”; встановлення, фіксування наявності або існування чого-небудь, факту, явища без його глибшого аналізу чи оцінки.
- (Юриспруденція) –
Офіційне або документальне підтвердження, засвідчення певного факту, стану, події.
- (Філософія) –
У логіці та філософії — судження, яке лише фіксує наявність чогось, не розкриваючи його причин або внутрішніх зв’язків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. констатування, р. констатування, д. констатуванню, з. констатування, о. констатуванням, м. констатуванні, к. констатування