1. Такий, що офіційно встановлений, зафіксований або засвідчений як факт; визнаний у результаті констатації.
2. (У філософії, логіці) Такий, що виражає твердження про наявність або існування чогось без його оцінки чи пояснення.
констатований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
П ід час огляду хірургом констатований розрив двоголового м ’яза плеча. Які функції верхньої кінцівки будуть порушені при зазначен ій травмі?
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”
Частина мови: прикметник () |