констатований
[konstɑtoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що офіційно встановлений, зафіксований або засвідчений як факт; визнаний у результаті констатації.
- (Філософія) –
(У філософії, логіці) Такий, що виражає твердження про наявність або існування чогось без його оцінки чи пояснення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. констатований, р. констатованого, д. констатованому, з. констатованого, о. констатованим, м. констатованім