Значення
- (Лінгвістика) –
Бути встановленим, зафіксованим як факт; виявлятися, бути очевидним.
- (Юриспруденція) –
Офіційно або документально підтверджуватися, посвідчуватися (про факти, події, стани).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я констатуюся, ти констатуєшся, він констатується, ми констатуємося, ви констатуєтеся, вони констатуються