1. У музиці: гармонійне поєднання звуків, що сприймається як стійке, спокійне; протилежне дисонансу.
2. У поетиці та філології: вид звукопису, що полягає у повторенні однакових або подібних приголосних звуків у віршованому чи прозовому тексті для створення певного звукового ефекту та наголошення образності.