легалізований

Значення

1. (Юриспруденція) –

   Такий, що набув законності, визнаний офіційною владою або відповідним органом; оформлений відповідно до чинного законодавства.

2. (Юриспруденція) –

   Такий, що був переведений із нелегального (підпільного) стану в законний, дозволений.

3. (Юриспруденція) –

   Про документ, гроші тощо: такий, що був засвідчений, заверений в установленому законом порядку для надання йому юридичної сили на певній території або в певних відносинах.

Правопис та відмінювання