Значення
-
Порода швидких, струнких мисливських собак з гострою мордою, довгими ногами та тонким хвостом, що використовуються переважно для полювання на здобич “по-зрячому” (на відміну від гончаків, які працюють “по-чуттю”); хортоподібний собака, борза.
-
Переносно: про дуже худу, виснажену людину або тварину.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. хорт, р. хорта, д. хортові, з. хорта, о. хортом, м. хорті, к. хорт
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хорт’ походить від праслов’янського *хъrtъ, що означало ‘хорт, хірт’ (мисливський собака). Це слово споріднене з давньоруським ‘хъртъ’, а також з литовським ‘kùrtas’ та латиським ‘kurts’ (хорт). Індоєвропейське коріння *k’er- або *sker- вказує на швидкість і стрімкість, що відображає призначення цього собаки для швидкого переслідування здобичі. В українській мові слово збереглося як назва породи мисливських собак, відомих своєю прудкістю.