Словник Української Мови
Буква
1. Військове звання молодшого командного складу в арміях низки країн, що відповідає званню старшого солдата або єфрейтора; особа, яка має це звання.
2. Історично — командир піхотного підрозділу (капральства) у козацькому війську та арміях деяких європейських держав.
Приклад 1:
1857, 8 декабря, Нижній Новгород Юродивий Во дні фельдфебеля-царя[541] Капрал Гаврилович Безрукий[542] Та унтер п’яний Долгорукий[543] Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра А надто стрижений Гаврилич З своїм єфрейтором малим[544], Та жвавим, на лихо лихим, До того люд домуштровали, Що сам фельдфебель дивувались І маршировкою, і всім… І «благосклонні пребивали Всегда к єфрейторам своїм».
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”