офіцер

[ofit͡sɛr] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Військова справа) –

    Військовослужбовець, який має офіцерське звання (від молодшого лейтенанта до маршала) та обіймає посаду командира (начальника) або є спеціалістом у збройних силах та інших військових формуваннях держави.

  2. (Юриспруденція) –

    Посадовець, який обіймає командну або спеціальну посаду у деяких військовізованих органах, організаціях (наприклад, в органах внутрішніх справ, державної безпеки, дипломатичній службі тощо).

  3. (Історія) –

    У царській армії та деяких інших арміях — особа, яка мала підготовку у військовому училищі та офіцерське звання (на відміну від унтер-офіцера).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. офіцер, р. офіцера, д. офіцерові, з. офіцера, о. офіцером, м. офіцері, к. офіцере

Більше записів