Значення
-
ІНСТИ́НКТ, -у, чол.
-
1. Природжена здатність живих істот до доцільних дій, поведінки, зумовлена біологічними потребами; несвідомий, автоматичний потяг. Інстинкт самозбереження; материнський інстинкт.
-
2. Підсвідоме, неусвідомлене відчуття, внутрішнє чуття, що спонукає до певних дій; інтуїція. Діяти за інстинктом; розвинути в собі інстинкт мисливця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інстинкт, р. інстинкту, д. інстинктові, з. інстинкт, о. інстинктом, м. інстинкті, к. інстинкте
Походження слова (Етимологія)
Слово «інстинкт» походить від латинського «instinctus», що означає «спонукання, потяг». Це іменник, утворений від дієслова «instinguo» — «спонукаю», яке споріднене з «instigo» — «збуджую, підбурюю». Ці латинські слова мають спільне коріння з давньоіндійським «tejate» (гострий), грецьким «stizo» (колю), готським «stiks» (точка, укол), литовським «stigti» (застрягати) та російським «стегать» (хльостати). В українську мову слово прийшло через німецьке посередництво (нім. Instinkt).