Значення
-
ІНТУЇ́ЦІЯ, ї, жін.
-
Здатність людини безпосередньо, без логічного обґрунтування та свідомого аналізу осягати істину, передбачати перебіг подій, знаходити правильні рішення; чуття, проникливість. Покладатися на власну інтуїцію.
-
У філософії та психології — форма безпосереднього знання, що виникає як раптове осяяння або внутрішнє прозріння, яке не спирається на попередній досвід чи логічні висновки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інтуїція, р. інтуїції, д. інтуїції, з. інтуїцію, о. інтуїцією, м. інтуїції, к. інтуїціє