Словник Української Мови
Буква
1. Представник основного населення Північної Македонії, держави на Балканському півострові, або уродженець цієї країни.
2. Представник давнього народу, що мешкав у стародавній Македонії (історичній області на Балканах), зокрема у період правління царя Філіпа II та його сина Олександра Македонського.
3. Мешканець або уродженець історико-географічної області Македонія, територія якої нині поділена між Північною Македонією, Грецією, Болгарією та Албанією.
Приклад 1:
Хтось може запитати: “А хто з царгородських патріархів сидів тоді на цій столиці, особливо ж тому, що за часів цього імператора Михаїла у царгородській столиці був великий конфлікт між Ігнатієм та Фо- тієм?” Відповідаю: “Ігнатій був вигнаний із своєї столиці згідно з Баронієм у 858 році, а Фотій зайняв його місце і обіймав його аж до 867 року, коли Василій Македонянин повернув Ігнатія на сто- лицю, а Фотій був засланий до кляштору, який зветься Гумбра (Humbra). І якщо Русь охрестилась від цих святих Мефодія і Кирила за часів імператора Михаїла у 863 році, то той, хто добре укладає списки, мусить визнати, що тоді на Царгородській патріархії сидів Фотій.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”