1. (у геології) що стосується гіостилю — типу складчастості земної кори, при якому гірські споруди утворюються здебільшого внаслідок інтенсивних вертикальних рухів глибинних блоків, а не бічних тисків.
2. (у ботаніці) що має гіостилію — особливу будову квітки, при якій стовпчик маточки значно довший за тичинки.