1. (в архітектурі) Тип давньогрецького храму, у якому колони внутрішнього простору (целли) підтримують дах, а зовнішні колони відсутні або є лише у передній частині (портика).
2. (в біології) Спосіб прикріплення щелеп до черепа у деяких риб, коли верхня щелепа нерухомо з’єднана з черепною коробкою, а підтримку здійснюють кістки під’язикової дуги (гіоїд).