Словник Української Мови
Буква
1. Який знаходиться на великій глибині, у глибині чогось; властивий глибині.
2. Який проникає у сутність явищ, процесів; ґрунтовний, фундаментальний.
3. У геології, біології та інших науках: пов’язаний з процесами, що відбуваються в надрах Землі або на значній глибині в навколишньому середовищі (наприклад, глибинні породи, глибинні риби).
Приклад 1:
Адже ідеї, міфологічні уявлення, закодовані у слові, часто підсвідомо набувають у поета нового житія, творять глибинний підтекст, невидиму підводну частину поетичного айсберга. Отже, вириваймося на широкі простори думання!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Подобалось йому i «бiрюзове небо», i «пiсляобiднє сонце», подобався «глибинний неприємний смiх» Лiди Спиридонової. Особливо йому сподобалось те мiсце, де Лiда пропонує Марченковi вкинути її в Лопань.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”