самовдоволеність

1. Властивість або стан людини, яка відчуває задоволення від самої себе, своїх дій, переконань або становища, часто з відтінком самозакоханості та необґрунтованої впевненості у власній досконалості.

2. Поведінка або вираз, що свідчать про таку надмірну вдоволеність собою, зазвичай з елементами егоїзму та байдужості до думки оточуючих.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |