Значення
-
Почуття задоволення від самого себе, власних переваг або досягнень, що часто супроводжується зарозумілістю та втратою критичного ставлення до себе.
-
(у філософському та психологічному контексті) Стан внутрішнього задоволення, спокою та гармонії з собою, що виникає внаслідок усвідомлення власної цінності, адекватної самооцінки та реалізації внутрішніх можливостей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самовдоволення, р. самовдоволення, д. самовдоволенню, з. самовдоволення, о. самовдоволенням, м. самовдоволенні, к. самовдоволення