Значення
-
Зв’язне мовленнєве ціле, що складається з одного або кількох слів, виражає певну думку, закінчену або незакінчену, і може бути самостійною одиницею спілкування.
-
Стилістично оформлена, виразна мовна конструкція, що відрізняється цілісністю та часто має образний, афористичний характер.
-
У музиці: завершена частина мелодії, що становить структурну одиницю музичної форми, зазвичай об’єднану одним диханням або артикуляційним лігів.
-
У лексикографії та лінгвістиці: стійке словосполучення, ідіома або характерне для мови вираження певного поняття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фраза, р. фрази, д. фразі, з. фразу, о. фразою, м. фразі, к. фразо
Походження слова (Етимологія)
Слово «фраза» походить від грецького «phrásis» (φράσις), що означає «висловлювання», «спосіб вираження». Воно утворене від дієслова «phrázein» — «говорити», «висловлювати». У сучасній українській мові «фраза» означає закінчене висловлювання, речення або групу слів, що виражають певну думку. Це слово прийшло в українську через західноєвропейські мови, зокрема через французьку чи німецьку, але його коріння сягає давньогрецької мови.