Словник Української Мови
Буква
Процес усного або писемного спілкування за допомогою мови; висловлювання думок, ідей, почуттів.
Здібність говорити, висловлюватися мовою як властивість людини.
Сукупність особливостей вимови, вибору слів, побудови фраз тощо, що характеризують певну особу, соціальну групу або місцевість.
Публічне виголошення промови; промова.
Текст, що звучить або був озвучений (на відміну від письмового тексту).
Приклад 1:
Він мислить під час мовлення. — Мені він нагадує покійного Єшкіля Зонтаха, викладача івриту з чортопільськоїґімназії, — знизує панич Стах плечима.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Використовуючи на практиці в роботі прийоми монологічного мовлення15, треба виходити з таких характеристик: – безперервність мовлення, для забезпечення чого велике значення має психологічний настрій; – логічність та послідовність мовлення, тобто фрази мають бути пов’язані і змістовно, і структурно; – завершеність змісту висловлювання, що пов’язано з його комунікативною спрямованістю, із завданням мовлення людини, яка висловлюється. 15 Монологічне мовлення – висловлювання однією людиною обсягу понад дві фрази.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
……………………….. 102 1. Розмежування понять мови і мовлення …………….. 103 2.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”