Значення
-
Система звукових, словесних і граматичних засобів, якою люди в певному суспільстві користуються для спілкування, мислення та передачі інформації; конкретна така система, властива певній нації, народу, країні.
-
Здатність говорити, виражати думки й почуття за допомогою мовленнєвих звуків; мовлення як психофізіологічна функція людини.
-
Різновид, стиль мовлення або письма, що характеризує певну соціальну групу, професію, епоху або індивідуума.
-
Система умовних знаків або сигналів (жестів, символів, звуків тощо), що служить для передачі інформації (наприклад, мова жестів, мова програмування, мова тварин).
-
Засудження, осуда, плітки; те, що говорять про когось або щось.
-
У старому вжитку: народ, нація, етнічна спільність.
-
У старому вжитку: переговори, розмова.
Правопис та відмінювання
н. мова, р. мови, д. мові, з. мову, о. мовою, м. мові, к. мово