Древослів

Словник Української Мови

мова

Буква

1. Система звукових, словесних і граматичних засобів, якою люди в певному суспільстві користуються для спілкування, мислення та передачі інформації; конкретна така система, властива певній нації, народу, країні.

2. Здатність говорити, виражати думки й почуття за допомогою мовленнєвих звуків; мовлення як психофізіологічна функція людини.

3. Різновид, стиль мовлення або письма, що характеризує певну соціальну групу, професію, епоху або індивідуума.

4. Система умовних знаків або сигналів (жестів, символів, звуків тощо), що служить для передачі інформації (наприклад, мова жестів, мова програмування, мова тварин).

5. Засудження, осуда, плітки; те, що говорять про когось або щось.

6. У старому вжитку: народ, нація, етнічна спільність.

7. У старому вжитку: переговори, розмова.

Приклади вживання

Приклад 1:
Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати… Що ж ти мовчиш? Розгнівалась?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
І пливла його мова, багата, квітчаста, а зал зачаровано слухав — сиві професори ще старої доби, часто з австрійським двічі przedwojennym wychowaniem, теж захоплювалися тим хлопцем… Потім вийшов Микола Вінграновський, тим своїм граціозним кроком. У нього жести полохливого оленя і разом з тим гордого — на високо піднятій голові, здавалось, він несе або пишні росохаті роги оленя, або королівську корону.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
І, якщо вже мова зайшла про фантазії, спекуляції та фальсифікати останнього, то варто зараз-таки спросту­ вати і найбільш кричущу з них: готель «Білий » (а не «Білий », як у «Білинкевича»), з вікна якого нібито викинувся Перфецький, було назавжди зачинено ще років двісті тому, хоч усілякі монарші особи та їхні утриманки й полюбляли зупинятися там протягом XVII — XVIII ст. Але повернімося до Перфецького.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів