Значення
-
Здібність людини мислити, розумової діяльності, що полягає в опосередкованому та узагальненому пізнанні дійсності, у відображенні зв’язків і відносин між предметами та явищами.
-
Процес, хід, результат такої діяльності; сукупність думок, ідей, поглядів.
-
У філософії — активний процес відображення об’єктивного світу в поняттях, судженнях, теоріях тощо, що виникає і розвивається з практичної діяльності людини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мислення, р. мислення, д. мисленню, з. мислення, о. мисленням, м. мисленні, к. мислення