Словник Української Мови
Буква
1. Висловлювання, фраза, словосполучення, що виражає певну думку або ідею; спосіб словесного вираження чого-небудь.
2. У мовознавстві: мовна одиниця, що складається з одного або кількох слів, яка є закінченим висловлюванням або стійким словосполученням (наприклад, крилатий вислів).
3. У математиці та логіці: послідовність символів, що є осмисленим фрагментом формули або мови даної теорії.
Приклад 1:
Але воно відбулося, те дорослішання, те прозрівання, те «випростування себе» (вислів Стуса). В Інституті я зустрілася зі своїми ровесниками, з якими нас об’єднувала спільність інтересів, умови виховання та й перспектива, що відкривалася перед нами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Та духовний мікроклімат найближчої мені «малесенької щопти» (вислів Стуса) справді був живлющим, і я дякую за це долі. Щоб відчути це, раджу вчитатися у фундаментальні й правдиві спогади, які публікуються протягом останніх років у журналах «Сучасність» та «Кур’єр Кривбасу» — «Homo feriens» Ірини Жиленко і «Люди не зі страху» Світлани Кириченко, а також у книгу спогадів Василя Овсієнка «Світло людей» (Київ; Харків, 2005).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
к) Поцілувавши монастирську клямку (мій вислів «поцілу вати клямку» справив при цьому особливо сильне враження на Стаха), ми повернулися до човна. Сходи перед церквою Сан Джорджо були затоплені (acqua alta) 1.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”