Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “висловлювати”, тобто висловлення, вираження думки, погляду, почуття словами чи іншими засобами.
2. Текст, мовленнєвий твір (усний або письмовий), у якому виражено певну думку, позицію, судження; конкретне сказане або написане повідомлення.
3. У логіці та лінгвістиці — мовна послідовність (речення або сукупність речень), що є висловом певної пропозиції (суду) і може характеризуватися з точки зору істинності або хибності.
Приклад 1:
Переглядає бібліографію творів Квітки-Основ’яненка, виписує висловлювання про Драгоманова зі спогадів Овсянико-Куликовського, опублікованих у часописі «Наше минуле». У нотатках із прочитаного в одному ряду стоять прізвища Блок, Хвильовий, Вал.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
11 Не утерплю приписать тут пресладких Еп и куров ы X слов си X.— Наведене висловлювання Епікура взято з його листа до Менекея. В ширшому контексті воно звучить так: «…все природне легко досягається, а пусте (зайве, надмірне) важко досягається» (Материалисты Древней Греции.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”