Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “висловлювати” — процес усного чи письмового вираження думок, ідей, почуттів.
2. Текст, вислів або сукупність слів, у яких оформлена та виражена певна думка; конкретне мовленнєве повідомлення.
3. (У логіці та лінгвістиці) Оформлена мовними засобами думка, яка є носієм істинностного значення (істинності або хибності) та може бути предметом логічного аналізу.
Приклад 1:
Я готова до ваших протестів і водночас нагадую про святе право кожного на висловлення власної думки, тим більше, такої, що межує з істиною. І якщо ви на пери ферії ще й досі акцептуєте це далеко не безумовно, то для нас, американців, тут уже двісті років питань немає.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Але ось тобі прислів’я dicis gratia, як кажуть — для виду, ти б сказав: dictionis gratia — для показу,—коли що-небудь робиться нашвидкуруч,— спосіб висловлення у нещирих виконавців релігійних обрядів, які часто в храмі жертвують богові не те* що гідне його, а тільки щоб знак, що вони принесли жертву. Перекладай так: абы то для славы та ін.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”