Значення
-
Богословський термін латинського походження (лат. Filioque — “і від Сина”), що позначає догматичне положення про походження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, але й від Бога-Сину, прийняте в християнстві Римсько-католицької церкви.
-
Назва одного з головних догматичних розбіжностей між Східним (Православ’ям) та Західним (Католицизмом) християнством, що стало формальною причиною розколу (схизми) 1054 року.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. філіокве, р. філіокве, д. філіокве, з. філіокве, о. філіокве, м. філіокве, к. філіокве