Значення
- (Історія) –
Центральна, найбільш укріплена частина давньоруського міста, обнесена оборонним валом і стіною, де розташовувалися резиденція князя, храми та будинки знаті; кремль.
- (Лінгвістика) –
(переносне значення) Місце, де щось зародилося, почало розвиватися; джерело, осередок, вогнище чогось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дитинець, р. дитинця, д. дитинцеві, з. дитинець, о. дитинцем, м. дитинцеві, к. дитинцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «дитинець» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з поняттям «дитина». У давнину так називали внутрішню частину міста або фортеці, де переховувалися жінки та діти під час облоги. Згодом це слово набуло значення «кремль» або «цитадель». Етимологічні зв’язки з латинськими словами, як-от discipulus чи discere, є безпідставними. Слово також пов’язане з іншими слов’янськими мовами, що підтверджується джерелами.