фортеця

1. Потужна довготривала укріплена споруда або комплекс споруд, призначений для оборони та ведення бою в умовах облоги; твердиня, цитадель.

2. (переносне значення) Міцний оплот, надійний притулок, центр, де зосереджено щось важливе (ідей, переконань тощо).

3. (історичне) У картярській грі “бридж” — ситуація, коли гравцеві гарантовано вдасться взяти певну кількість взяток незалежно від ходу суперників.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |