1. Зменшувально-пестливе від слова “дитина” — маленька дитина, дитя.
2. (у ботаніці) Молода рослина, що виросла з насінини, пагона або відростка; саджанець, пагін.
3. (у зоології) Молоде, новонароджене тваринне; маля, дитинча.
дитинка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Бідна дівчинка, бідна дитинка — самі шкіра й кості… І хто ж це тебе так ухоркав?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не врадить.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Затихла моя дитинка, не кричить! А далi як заплаче, як затужить, — де тi й сльози беруться!
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |