1. Властивість, яка характеризує поведінку, вчинки або світогляд, типові для дитини; наївність, простодушність, невинність.
2. Період життя людини, що триває від народження до підліткового віку; дитинство.
дитинність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У портретній характеристиці, поданій короткими й чіткими штрихами, письменник ніби змальовує двох різних осіб: зауважує ніби якусь дитинність: «Її струнка постава, закутана сизими хвилями з кадильного диму, здається легесенькою, прозорою», проте тут же додає суттєве спостереження: очі «з-під довгих темрявих вій палають вогнем; На мармуровім чолі лежать не дитячі думи». Із двох варіантів М. Старицький обрав саме той, де легендарною захисницею фортеці, котра підірвала склад із порохом, вважається сотниківна.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: іменник (однина) |