Прислівник, що означає двічі повторену дію або подвійну міру чогось; удвічі.
У значенні числівника: двічі помножене число, подвоєна кількість.
У переносному значенні: у значно більшій мірі, набагато (зазвичай у порівнянні).
двічі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І пливла його мова, багата, квітчаста, а зал зачаровано слухав — сиві професори ще старої доби, часто з австрійським двічі przedwojennym wychowaniem, теж захоплювалися тим хлопцем… Потім вийшов Микола Вінграновський, тим своїм граціозним кроком. У нього жести полохливого оленя і разом з тим гордого — на високо піднятій голові, здавалось, він несе або пишні росохаті роги оленя, або королівську корону.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Двічі була в Литві: першій раз зупинялася у Вільнюсі в сестри Леоніда Коваленка, а звідти разом з Валерією Смілянською вирушали в романтичну подоріж човнами по озерах. Вдруге у Вільнюсі — теплому, такому близькому «городі преславнім» — за рекомендацією Надії Світличної жили в родині відомої литовської правозахисниці Нійоле Садунайте.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
За допомогою цих пісень Сковорода викриває тих, хто ставить богові «сві-чищі», править молебни, двічі на тиждень постить, відвідує святі місця, добре знає псалтир тощо, а за це просить у бога багатства. Створюючи ці пісні, Сковорода наслідував традиції української сатиричної та пародійної літератури XVIII ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прислівник () |