дурний

Буква:Д

Значення

Який має обмежений розум, нездатний до логічного мислення; нерозумний, безглуздий.
Позбавлений здорового глузду, розсудливості; безглуздий, необдуманий (про думки, вчинки, рішення тощо).
Який викликає почуття дурноти, безглуздості; беззмістовний, абсурдний.
Розм. Який виражає відсутність розуму, свідомості (про погляд, вираз обличчя).
Заст. Нерозвинений, пустий, марний (про час, життя).

Граматичні форми:

н. дурний, р. дурного, д. дурному, з. дурного, о. дурним, м. дурнім

ах якими були ми дурними й веселими!
як усе нам вдавалося легко і просто!

— Юрій Іздрик