тупий
[tupɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
Такий, що не має виходу, проїзду або вільний простір перед ним обмежений (про вулицю, дорогу, прохід тощо).
-
Розташований на кінці чогось, що не має продовження; кінцевий, крайній.
-
Який не гостро заточений; такий, що має затуплене вістря або лезо.
-
Позбавлений кмітливості, здатності швидко розуміти; нездатний до ясного мислення, глузуватий.
-
Позбавлений гостроти, виразності, інтенсивності (про почуття, відчуття тощо).
-
Який не дає бажаних результатів; безперспективний, безвихідний (про справу, становище тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тупий, р. тупого, д. тупому, з. тупого, о. тупим, м. тупім