тупий

1. Такий, що не має виходу, проїзду або вільний простір перед ним обмежений (про вулицю, дорогу, прохід тощо).

2. Розташований на кінці чогось, що не має продовження; кінцевий, крайній.

3. Який не гостро заточений; такий, що має затуплене вістря або лезо.

4. Позбавлений кмітливості, здатності швидко розуміти; нездатний до ясного мислення, глузуватий.

5. Позбавлений гостроти, виразності, інтенсивності (про почуття, відчуття тощо).

6. Який не дає бажаних результатів; безперспективний, безвихідний (про справу, становище тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |