тупий

[tupɪj] Прикметник

Буква:Т

Значення

  1. Такий, що не має виходу, проїзду або вільний простір перед ним обмежений (про вулицю, дорогу, прохід тощо).

  2. Розташований на кінці чогось, що не має продовження; кінцевий, крайній.

  3. Який не гостро заточений; такий, що має затуплене вістря або лезо.

  4. Позбавлений кмітливості, здатності швидко розуміти; нездатний до ясного мислення, глузуватий.

  5. Позбавлений гостроти, виразності, інтенсивності (про почуття, відчуття тощо).

  6. Який не дає бажаних результатів; безперспективний, безвихідний (про справу, становище тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тупий, р. тупого, д. тупому, з. тупого, о. тупим, м. тупім

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів