drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уласкавити

    1. Зробити когось ласкавим, доброзичливим, прихильним; задобрити, ум’якшити.

    2. (переносно) Зробити щось приємнішим для сприйняття, більш витонченим або милозвучним; облагородити, поліпшити форму або вираз.

  • уласкавитися

    Уласкавитися — дієслово, яке означає стати ласкавим, доброзичливим, привітним; набути ласкавого вигляду, манер або тону.

    Уласкавитися — рідше вживане значення: залицятися, намагатися подобатися комусь, улесливо поводитися.

  • уласкавлений

    1. (Про людину) Який викликає симпатію, приязнь своєю поведінкою, ввічливим ставленням; той, що умів прихилити до себе, улесливий.

    2. (Перен., про мову, стиль) Витончений, приємний, що має вишукані форми; лагідний.

  • уласкавлювати

    1. Робити когось ласкавим, прихильним, схильним до доброзичливості; умовляти, улещувати.

    2. (переносно) Робити щось приємним, привабливим, згладжувати неприємні риси; пом’якшувати.

  • уласкавлюватися

    Намагатися ласкавими словами, ввічливою поведінкою або лестощами здобути чиюсь прихильність, розташування, зробити когось схильним до себе.

  • уласович

    1. Патронімічне прізвище, утворене від імені Улас (народна форма канонічного імені Влас), що позначає нащадка або сина чоловіка на ім’я Улас.

    2. Історичне прізвище, пов’язане з козацькою старшиною та шляхтою на українських землях у XVI–XVIII століттях.

  • улатаний

    1. Який має латки, залатаний; починений шляхом накладання латок.

    2. Переносно: непослідовний, суперечливий, складений з різнорідних, часто несумісних частин (про міркування, теорію тощо).

  • улежатися

    1. Довго лежачи, набути певного положення або форми; прилягти до чогось, пристосуватися до поверхні.

    2. Про речі (переважно сипкі, вологі або пластичні): втратити пухкість, об’єм або надлишкову вологість від тривалого лежання в одному положенні; утрамбуватися, осісти.

    3. Перен. про людину: довгим перебуванням на одному місці, в одному колі або бездіяльністю втратити колишню енергію, активність, працездатність; застійно існувати.

  • улежування

    1. Дія за значенням дієслова “улежувати” — тривале лежання, перебування в лежачому положенні, часто з метою відпочинку, лікування або через немічність.

    2. (у медицині) Тривалий постільний режим, призначений хворому для одужання або з метою профілактики ускладнень.

    3. (переносно) Стан бездіяльності, пасивності, байдужості до навколишнього життя.

  • улежуватися

    1. Довго лежати, перебувати в лежачому положенні, часто через хворобу, лінощі або інші причини.

    2. (перен.) Довго перебувати в стані бездіяльності, пасивності, застою; залежатися.

    3. (розм.) Пролежати певний час, щоб набути потрібних властивостей (про продукти, матеріали тощо); вилежатися.