Словник Української
1. Набувати властивостей справедливості, ставати справедливим, обґрунтованим.
2. (у філософії, соціальних науках) Виступати як предмет або процес, що підлягає оцінці з точки зору ідеї справедливості; втілюватися у формі, що може бути визнана справедливою або несправедливою.
1. (діал.) Успішно, вдало, з успіхом; так, що призводить до бажаного результату.
2. (діал.) Добре, справно, як слід; у належному стані або порядку.
Уссурі — річка на Далекому Сході, права притока Амуру, що протікає територією Китаю та Росії і є природним кордоном між цими державами на значній частині свого протягу.
Уссурі — історична назва території в басейні річки Уссурі та на південь від неї, що входила до складу Російської імперії та СРСР (Приморський та частина Хабаровського краю), а також неофіційна назва сучасного Приморського краю Росії.
Уссурі — складова частина назв деяких видів тварин та рослин, поширених в регіоні річки Уссурі та Далекого Сходу загалом (наприклад, уссурійський ведмідь, уссурійський тигр, уссурійська груша).
1. Пов’язаний з річкою Уссурі (притока Амура) або з регіоном її басейну на Далекому Сході.
2. Характерний для флори чи фауни Уссурійського краю (наприклад, уссурійський тигр, уссурійська груша).
3. Істор. Стосується Уссурійського козацького війська, сформованого в другій половині XIX століття в цьому регіоні.
1. (заст., поет.) Органи мовлення та прийому їжі у людини; губи, рот.
2. (перен., заст., поет.) Джерело, початок чого-небудь (наприклад, річки).
3. (перен., заст., поет.) Вимовлені слова, мова; також людина як носій певних слів, думок.
1. Офіційний документ, що визначає організаційну структуру, цілі, завдання, порядок діяльності та управління юридичної особи (організації, підприємства, установи, об’єднання тощо), затверджений у встановленому порядку.
2. Збірник правил, що регулюють внутрішній порядок, дисципліну та повсякденне життя в монастирях, військових частинах, навчальних закладах або в певних громадах.
3. (іст.) Правовий акт, законодавчий документ, що мав силу основного закону в окремі періоди історії (наприклад, “Устав про цензуру”, “Статути Великого князівства Литовського”).
1. (істор.) Збірник правил, статутів або законів, що регулюють діяльність певної установи, організації чи братства (наприклад, церковного).
2. (істор., рідко) Установчий документ, статут; сукупність правил, що визначають порядок діяльності, права та обов’язки членів якої-небудь організації чи громадського об’єднання.
1. Дія за значенням дієслова “уставати” — процес підйому на ноги зі сидячого, лежачого або схиленого положення; піднесення тіла у вертикальну позицію.
2. (переносне) Поява, виникнення, зародження чогось (наприклад, сонця, місяця, зірок на небосхилі).
3. (переносне, рідковживане) Відновлення сили, бадьорості після втоми, хвороби; пожвавлення.
1. Переходити з лежачого або сидячого положення у вертикальне; підводитися.
2. Витрачати сили, втомлюватися від тривалої ходи, стояння або іншої фізичної діяльності; стомлюватися.
3. Переставати діяти, працювати через механічне заклинювання або втому матеріалу (про механізми, пристрої).
4. Розміщуватися, бути розташованим уздовж чогось або на якійсь відстані (заст., рідк.).
1. (розм.) Втомлюватися, виснажуватися від тривалої ходи, стояння або фізичної праці; досягати стану крайньої втоми.
2. (перен., розм.) Набридати, наскулювати через надмірне повторення або тривалість; ставати нестерпним.