установчий
[ustɑnoʋt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Який стосується створення, заснування або організації чогось, визначає його основи, принципи або статус (наприклад, установчі документи, установча комісія).
-
Який має право або повноваження засновувати, утворювати, затверджувати основи чогось (наприклад, установчі збори, установчий акт).
-
У філософській термінології — такий, що встановлює, визначає сутність, зміст або істинність чогось (наприклад, установче судження).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. установчий, р. установчого, д. установчому, з. установчого, о. установчим, м. установчім