drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • устьобнутися

    Устьобнутися — діалектне дієслово, що означає впасти, звалитися, перекинутися (зазвичай про предмети або тіла).

  • устя

    1. Місце впадання річки в іншу річку, озеро, море або океан; гирло.

    2. Вхідний отвір, отвір, що веде кудись (наприклад, у печеру, тунель, вулкан).

    3. Розширений кінцевий отвір у деяких знаряддях, інструментах або посудинах (наприклад, у рушниці, духовому інструменті, лійці).

  • устяж

    1. (від “устя”) — у напрямку до гирла річки, вниз за течією; протилежне до “вертеж”.

    2. (переносно) — у напрямку до кінцевого пункту, до завершення чогось; далі, уперед.

  • устячко

    Устячко — зменшувально-пестлива форма від слова “устя”, що означає невелике гирло річки, струмка або іншого водотоку, місце його впадіння в інший водоймий.

    Устячко — власна назва (топонім) невеликого населеного пункту, річки або місцевості, розташованої біля гирла.

  • усування

    1. Дія за значенням дієслова “усувати” — переміщення когось або чогось убік, звільнення місця, прибирання з певного простору.

    2. Ліквідація, скасування чогось; припинення існування або дії чого-небудь (наприклад, перешкод, недоліків, помилок).

    3. Звільнення з посади, відсторонення від справ або виключення з колективу; віддалення когось від участі в чомусь.

    4. У медицині — ліквідація, зняття симптомів або наслідків захворювання, болю; лікувальна процедура, спрямована на припинення патологічного стану.

  • усувати

    1. Віддаляти щось, переміщувати вбік або звільняти місце.

    2. Прибирати, ліквідувати щось небажане, зайве або шкідливе.

    3. Звільняти когось від посади, усувати від справ, відстороняти.

    4. Розв’язувати, ліквідувати якусь проблему, перешкоду або негативне явище.

  • усуватися

    1. Віддалятися, відходити убік, звільняти місце, щоб дати дорогу комусь або чомусь.

    2. Зникати, припинятися, переставати існувати або діяти (про явища, стани, перешкоди тощо).

    3. Відмовлятися від чогось, звільнятися від обов’язків, посади; відступати, відсторонятися від участі в чомусь.

  • усувач

    1. Той, хто усуває (ліквідує, знищує) когось або щось; винищувач.

    2. Технічний пристрій, засіб або речовина, призначені для видалення, знешкодження чи ліквідації чогось (наприклад, забруднень, перешкод, дефектів).

    3. (У техніці) Деталь або вузол механізму, що забезпечує виведення, зняття або відведення чогось (наприклад, усувач стружки).

  • усувний

    1. Такий, що можна усунути, ліквідувати, прибрати.

    2. У граматиці: такий, що може бути вилучений з речення без суттєвого порушення його структури та змісту (про член речення).

  • усувність

    1. Властивість за значенням прикметника “усувний”; здатність до усунення, ліквідації.

    2. У мовознавстві: характеристика звука (зокрема приголосного), що утворюється з повітряною перешкодою, яка різко усувається, зникає (наприклад, вибухові приголосні [п], [д], [к]).