Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • укочування

    1. Дія за значенням дієслова “укочувати” — набір швидкості автомобілем або іншим транспортним засобом перед виконанням маневру (наприклад, перед обгоном або підйомом на крутий пагорб).

    2. У техніці — процес монтажу, встановлення або закріплення чогось шляхом кочення (наприклад, укочування барабана в котлоагрегат).

    3. У розмовній мові — дія, за значенням дієслова “укочувати” у переносному сенсі: рішуче впровадити, нав’язати щось, часто з негативним відтінком (наприклад, укочування непопулярних рішень).

  • укочувати

    1. (перехідне) Надавати чомусь округлої, кочоподібної форми; згортати, скручувати щось у клубок або рулон.

    2. (перехідне) Міцно загортати, закутувати когось, щось у тканину, ковдру тощо.

    3. (неперехідне, розмовне) Потрапляти, прибувати кудись (часто несподівано або з труднощами).

  • укочуватися

    1. Котившись, потрапляти всередину чогось або опинятися в якомусь місці, стані (часто про щось важке або велике).

    2. Розм. В’їжджати, заїжджати кудись (про транспортний засіб).

    3. Розм. Влаштовуватися десь, часто тимчасово або незручно, зазвичай з відтінком значення вмоститися, влізти.

  • укошування

    Укошування — дія за значенням дієслова “укошувати”, тобто зменшення, скорочення чогось, особливо у фінансовому чи кількісному вимірі.

    Укошування — процес або результат зрізання, скошування чогось, наприклад, трави або зернових культур, часто з метою заготовки.

  • укошуватися

    1. (діал.) Нахилятися, схилятися вбік; набувати похилого положення.

    2. (перен., діал.) Відхилятися від основної теми, думки; збочувати, звертати в інший бік.

  • укритися

    1. Знайти собі притулок, сховатися від чого-небудь (дощу, негоди, небезпеки тощо).

    2. Захистити себе, накрившись, вкрившись чим-небудь (одягом, ковдрою, матерією).

    3. Перен. Приховатися, стати непомітним, злитися з оточенням (про війська, техніку).

    4. Рідк. Вкрити себе повністю чим-небудь.

  • уладнаний

    1. Який має належний порядок, організований, упорядкований; прибраний.

    2. Який відповідає певним вимогам, правилам; налагоджений, відрегульований.

    3. Про людину: стриманий, врівноважений, спокійний.

    4. Заст. Який знаходиться у злагоді, мирних стосунках із кимсь; примирений.

  • улещування

    1. Дія за значенням дієслова “улещувати” — заспокоєння, угамування когось ласкавими словами, обіцянками, поступками.

    2. Лестощі, вмовляння з метою задобрити, отримати чиюсь прихильність.

  • улогвистість

    Улогвистість — властивість за іменем Улогви, що стосується особливостей його творчості, стилю або світогляду.

  • ультраеліптичний

    1. (мат.) Пов’язаний з ультраеліптичними інтегралами або функціями, тобто інтегралами від алгебраїчних функцій на риманових поверхнях роду більшого за одиницю.

    2. (мат.) Стосовний до кривих (або рівнянь), що мають вищий рід, ніж еліптичні.