Словник Української Мови
1. Дієслово доконаного виду до “укочувати“; перекотити щось у середину чогось або занурити у щось коченням.
2. Розм. Швидко покласти, заховати, прибрати щось кудись (часто з відтінком поспіху або таємності).
3. Розм. З’їсти або випити щось швидко та з апетитом.
4. Розм., перен. Влаштувати, організувати щось, довести справу до кінця, часто не без зусиль.
1. Котитися, пересуватися кудись, опинитися десь внаслідок кочення (про предмет округлої форми).
2. Розм. Піти, поїхати, віддалитися (часто швидко або несподівано).
3. Розм. Лягти спати, заснути.
1. Укотре — прислівник, що означає: назавжди, навіки, на довічні часи; уживається для вираження остаточності, незмінності чи довічності чогось.
2. Укотре — у значенні: раз і назавжди, остаточно, без можливості змін або скасування.
1. Людина, яку щиро й глибоко кохають; коханий, кохана.
2. Заст. Улюбленець, вихованець, підопічний (переважно у значенні вихованця якоїсь установи або вихованого кимось).
1. Жінка або дівчина, яку хтось палко кохає, закохана в когось жінка; кохана.
2. (заст.) Жінка, яка перебуває з чоловіком у позашлюбних інтимних стосунках; коханка.
1. Глибоко й щиро покохати когось, відчути сильне любовне почуття.
2. (переносно) Сильно захопитися кимось або чимось, віддати комусь чи чомусь усі свої почуття, думки.
1. Почати відчувати глибоке, ніжне кохання до когось; закохатися.
2. Захопитися кимось або чимось, відчути сильну прихильність, пристрасть.
1. Який має форму коченого предмета, зокрема циліндра, або нагадує його за виглядом.
2. Який був підданий коченню для надання певної форми, обробки або для переміщення.
1. (геол.) Процес утворення коченів — округлих або овальних гірських порід, що виникли в результаті обкатування водою (річками, морськими хвилями) та відкладення в алювіальних, морських або льодовикових відкладеннях.
2. (геол.) Сукупність коченів, їхнє скупчення в певному місці; пласт або шар, що складається з таких округлих уламків гірських порід.