Значення
-
Дієслово доконаного виду до “укочувати“; перекотити щось у середину чогось або занурити у щось коченням.
-
Розм. Швидко покласти, заховати, прибрати щось кудись (часто з відтінком поспіху або таємності).
-
Розм. З’їсти або випити щось швидко та з апетитом.
-
Розм., перен. Влаштувати, організувати щось, довести справу до кінця, часто не без зусиль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я укочу, ти укотиш, він укотить, ми укотимо, ви укотите, вони укотять