укочення

[ukot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. (геол.) Процес утворення коченів — округлих або овальних гірських порід, що виникли в результаті обкатування водою (річками, морськими хвилями) та відкладення в алювіальних, морських або льодовикових відкладеннях.

  2. (геол.) Сукупність коченів, їхнє скупчення в певному місці; пласт або шар, що складається з таких округлих уламків гірських порід.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. укочення, р. укочення, д. укоченню, з. укочення, о. укоченням, м. укоченні, к. укочення

Більше записів