Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • уладнувати

    1. Наводити лад, упорядковувати щось; організовувати, влаштовувати.

    2. Приводити до належного стану, виправляти, полагодити щось.

    3. Домовлятися, досягати згоди в якійсь справі; влаштовувати угоду.

    4. Заспокоювати, приборкувати когось; примиряти сторони.

  • уладнуватися

    1. Дієслово доконаного виду, похідне від “уладнувати“. Означає: навести порядок, організувати, влаштувати щось так, щоб воно функціонувало правильно або відповідало певним вимогам; привести до належного стану.

    2. (У безособовому вживанні) Про настання стану ладу, порядку, організованості; стати налагодженим, налагодитися.

    3. (Розмовне) Влаштувати свої справи, знайти вигідне або зручне становище в житті (частіше щодо працевлаштування, побуту).

  • улазити

    1. (розм.) Входити, проникати всередину чогось, часто з труднощами або непомітно.

    2. (перен.) Вміщуватися, поміщатися в обмеженому просторі (про предмети).

    3. (перен., розм.) Втручатися у справи, входити в довіру до когось, часто з корисливими цілями.

  • улазитися

    1. (про тварин, особливо про собак) Прийти до стану збудження, готовності до парування; бути в періоді тічки.

    2. (переносно, розм., про людину) Виявляти надмірну статеву збудженість, нестриманість у сексуальних потягах; розгулюватися.

  • улазливий

    1. Який настирливо втручається у справи інших, нав’язливо вдається до когось; нав’язливий, уїдливий.

    2. Який постійно з’являється, відчувається; нав’язливий, настирливий (про думки, спогади тощо).

  • улазний

    Улазний (прикметник) — стосовний до Улазів, пов’язаний з цим населеним пунктом або його мешканцями. Наприклад: улазний краєвид, улазні традиції.

  • уламаний

    1. Який був зламаний, пошкоджений механічно, втратив цілісність або працездатність; зламаний.

    2. (переносно) Який втратив волю, опір, здатність чи бажання протистояти; примушений до покори, зломлений (про людину, її характер, дух).

  • уламати

    1. Зламати щось крихке, роздробити на частини уламками.

    2. Розбити, пошкодити щось тверде, міцне, зазвичай вдарами, зробивши тріщини або відколовши шматки.

    3. Перен., розм. Подолати чийсь опір, впертість, волю; змусити підкоритися, зламати характер.

  • уламатися

    1. Розбитися, зламатися на частини внаслідок удару, натиску або іншого сильного механічного впливу (про предмети).

    2. Отримати перелом, сильне ушкодження кісток (про частини тіла людини чи тварини).

    3. Перен. Зазнати невдачі, краху, розпаду; втратити силу, ефективність (про плани, справи, організації тощо).

  • уламковий

    1. Який стосується уламків, складається з уламків; розбитий, роздроблений на частини.

    2. У мовознавстві: який стосується неповних, скорочених або стислих мовних форм (наприклад, уламкові речення).