Словник Української
1. Завершувати формування, комплектацію чогось, доповнювати до повного складу, до необхідної кількості (про особовий склад, штат, колектив тощо).
2. Забезпечувати когось, щось усім необхідним для повноцінного функціонування, роботи або використання (про майно, обладнання, матеріали тощо).
3. Складати, формувати щось цілісне з окремих частин, елементів або комплектуючих виробів.
1. Ставати повністю комплектним, набирати необхідну кількість людей, предметів або складових частин для формування цілого, досягати штатного чи встановленого складу.
2. Отримувати повний комплект чогось, забезпечуватися всіма потрібними речами, документами тощо.
3. (Про підрозділи, колективи) Наповнюватися особовим складом, технікою, обладнанням до встановлених норм або штатного розкладу.
1. Дія за значенням дієслова “укомплектувати“; завершення формування, забезпечення чогось у повному складі, комплекті (про особовий склад, штат, обладнання тощо).
2. Результат такої дії; стан, коли щось повністю укомплектоване, має повний набір необхідних елементів або осіб.
1. Завершити комплектування чогось, зібрати повний набір необхідних складових частин, предметів або осіб для формування цілісного, готового до функціонування об’єкта, організації тощо.
2. Забезпечити когось, щось повним комплектом (одягу, спорядження, інструментів, обладнання тощо), необхідним для роботи, використання або повного устаткування.
3. Заповнити всі встановлені штатні посади або вакансії в установі, організації, підприємстві відповідними фахівцями, кадрами.
1. Набрати повний склад, поповнитися до необхідної кількості (про особовий склад, штат тощо).
2. Бути повністю забезпеченим усім необхідним, отримати повний комплект чогось (про техніку, обладнання, майно тощо).
3. (У пасивному стані) Бути скомплектованим, сформованим із повного складу кого-, чого-небудь.
1. Такий, що складений, зібраний у єдине ціле з окремих частин або елементів; системно організований.
2. (У мистецтві, архітектурі) Такий, що має продуману, гармонійну композицію; вміло розміщений у певному просторі чи формі.
1. Властивість або стан організованості, упорядкованості, злагодженості частин у єдине ціле; внутрішня цілісність, системність.
2. У мистецтві (особливо в образотворчому мистецтві, архітектурі, дизайні) — якісна характеристика твору, що відображає гармонійне та логічне розташування, взаємозв’язок і поєднання його елементів (композиційних частин, форм, кольорів тощо) у завершену художню структуру.
1. (діал.) Набриднути, наскучити комусь своїми постійними проханнями, скаргами або присутністю; докучати, нав’язатися.
2. (діал.) Втомитися від тривалої ходи, праці; знесилитися, змучитися.
Уконтентований (від англ. content — «зміст, контент» + український суфікс -ований) — такий, що має повний, структурований та систематизований зміст (контент); наповнений необхідною інформацією, матеріалами або даними, готовий до використання або публікації.
Уконтентований — у сфері інформаційних технологій та цифрових медіа: про ресурс (сайт, платформу, додаток), що пройшов процес наповнення та оформлення фінальним текстовим, графічним, відео- чи аудіоматеріалом.
Процес створення, збору та систематизації контенту (текстового, графічного, аудіовізуального тощо) для певної мети, зазвичай для наповнення вебсайтів, платформ, медіа або інформаційних продуктів.
Дія за значенням дієслова “уконтентувати“; приведення інформації, даних або матеріалів у структурований, цілісний вид, придатний для публікації або використання в цифровому середовищі.