drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уловитися

    1. (рідко) Потрапити в пастку, опинитися схопленим, затриманим; дати себе зловити.

    2. (переносно) Бути поміченим, виявленим; стати предметом уваги або критики (зазвичай про помилку, недолік, неточність).

  • уловлений

    1. Який був схоплений, затриманий, спійманий кимось або чимось.

    2. Який був відчуттий, помічений, зафіксований органами чуття або приладами.

    3. Який був зрозумілий, усвідомлений, осмислений розумом.

  • уловлювальний

    Який має властивість уловлювати, призначений для уловлювання.

  • уловлюваний

    1. Такий, що можна уловити, спіймати, схопити або відчути, зрозуміти.

    2. (у спеціальних галузях) Такий, що може бути зафіксований, виявлений або зареєстрований за допомогою приладів чи певних методів (наприклад, про сигнал, випромінювання тощо).

  • уловлювання

    Процес дії за значенням дієслова “уловлювати“, тобто сприйняття, розуміння, усвідомлення чогось неочевидного, складного для спостереження або миттєвого (наприклад, тонких відтінків смислу, миттєвих змін, ледь помітних деталей).

    У технічних та наукових дисциплінах — процес фіксації, реєстрації, виділення певного сигналу, явища або інформації серед інших (наприклад, уловлювання радіохвиль, сигналу, образу).

  • уловлювати

    1. Схоплювати, ловити когось або щось, затримувати, перехоплювати (часто в переносному значенні).

    2. Помічати, відчувати, розпізнавати щось ледве відчутне, тонке або швидкоплинне (наприклад, погляд, інтонацію, намір).

    3. У техніці, фізиці — захоплювати, перехоплювати, фіксувати (наприклад, сигнал, частинку, зображення).

  • уловлюватися

    1. (рідко) Ставати поміченим, сприйматися органами чуття; фіксуватися, відчуватися.

    2. (переносно) Ставати зрозумілим, усвідомленим; схоплюватися розумом.

  • уловлювач

    1. Той, хто уловлює когось або щось; той, хто затримує, захоплює.

    2. Пристрій, механізм або пристосування для уловлювання, захоплення, фіксації чогось (наприклад, уловлювач зношених деталей, уловлювач пилу).

    3. У техніці — частина механізму, що служить для захоплення, фіксації або утримання іншої деталі, предмета.

  • уловлюючий

    1. (про погляд, зір) Такий, що напружено спостерігає, намагається розгледіти, помітити щось; вловлюючий.

    2. (перен., про увагу, думку) Такий, що зосереджено сприймає, усвідомлює щось; схоплюючий.

  • уловляння

    1. (рідко) Дія за значенням дієслова «уловляти»; захоплення, спіймання когось або чогось.

    2. (спец.) У рибальстві — процес вилову риби, здобуття водних біоресурсів.

    3. (перен.) Уважне сприйняття, фіксування чуттєвими органами або приладами (наприклад, уловляння звуків, сигналів).