Словник Української
1. (Улад) — власна назва міста в Румунії, адміністративного центру повіту Васлуй, розташованого на сході країни.
2. (Улад) — власна назва села в Румунії, у повіті Алба, що входить до складу комуни Шона.
3. (Улад) — власна назва села в Румунії, у повіті Біхор, що входить до складу комуни Тінка.
1. Жінка або дівчина українського походження, українка (заст., рідко вживане, переважно в історичному контексті або поезії).
2. Назва сорту пшениці, виведеного в Україні, який відрізняється високою врожайністю та стійкістю (с.-г.).
Украдання — дія за значенням дієслова “украдати”, тобто потайне, непомітне заволодіння чужим майном з метою привласнення; крадіжка.
Украдання — переносне значення: потайне, обережне виконання дії, щоб не бути поміченим (наприклад, украдання погляду).
1. Непомітно, потайки йти або проникати кудись, уникаючи зустрічей, намагаючись не привертати уваги; крастися.
2. Перен. Повільно, непомітно й плавно поширюватися, з’являтися (про почуття, стан тощо).
1. Такий, що був незаконно присвоєний, взятий без дозволу власника; викрадений, поцуплений.
2. (переносно) Такий, що був створений шляхом плагіату, незаконного запозичення чи копіювання твору, ідеї тощо.
3. (переносно) Такий, що був отриманий або здійснений таємно, непомітно, обманом.
1. Який робиться потайки, непомітно, з обережністю, щоб не привертати уваги; крадькома, нишком.
2. Такий, що виражає бажання приховати щось, несподіваність або обережність (про погляд, усмішку, рухи тощо).
Властивість за значенням прикметника “украдливий“: хитрість, підступність, облудність, що виражається в поведінці, погляді, посмішці.
Характерна риса дій, вчинків, що виконуються потайки, непомітно, обережно, щоб не привертати уваги.
1. Тайно, потайки, непомітно для інших, так, щоб ніхто не побачив і не почув.
2. Обережно, з оглядкою, побоюючись бути викритим.
1. Назва суверенної європейської держави, розташованої в Східній Європі, столицею якої є місто Київ.
2. (іст.) Назва території, землі, краю, що є батьківщиною українського народу; українські землі в історичному та етнокультурному контексті.
3. (перен., поет.) Узагальнена назва рідної землі, батьківщини, Вітчизни.
1. Представник корінного народу України, що становить її основне населення; особа української національності.
2. Постійний мешканець або громадянин України незалежно від етнічного походження.
3. (заст.) Мешканець України (у широкому географічному або історичному значенні цього слова).