1. (у хімії та технології) Метод розділення або очищення рідин шляхом пропускання їх через напівпроникну мембрану під тиском, що дозволяє затримувати високомолекулярні сполуки, колоїдні частинки та мікроорганізми, але пропускає воду та низькомолекулярні розчинені речовини.
2. (у математиці, зокрема в теорії порядку та алгебрі) Певний тип фільтру на частково впорядкованій множині або ґратці, що задовольняє максимальним умовам; універсально-алгебраїчне поняття, що використовується, наприклад, в теорії моделей.