Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • упопружений

    упопружений (від дієслова “упопружнити”) — такий, що набув пружності, став пружним; збільшив свою еластичність або напруженість.

  • упопружити

    1. Надати чому-небудь пружності, зробити пружним, тугим; натягнути, випрямити з напругою.

    2. (переносно) Надати сили, енергії, жвавості; зробити активним, дієвим.

  • упопружитися

    1. Набути пружності, стати напруженим, пружинистим.

    2. (переносно) Стати зібраним, напруженим, готовим до рішучих дій або опору.

  • уподовж

    1. У напрямку вздовж чогось, по довжині чогось; уздовж.

    2. Уздовж, поруч із чимось, біля чогось.

  • упоєний

    1. Який перебуває в стані сильного емоційного піднесення, захоплення, насолоди або захвату; сповнений упоєння.

    2. Який викликає відчуття захоплення, насолоди або піднесення; чарівний, захопливий.

    3. Застаріле: той, що сп’янів від вживання алкоголю; п’яний.

  • упоїти

    1. Напоїти когось отруйним або одурманюючим напоєм, спричинивши отруєння або сильне сп’яніння.

    2. Переносно: викликати в комусь дуже сильне, захоплююче почуття, емоційний підйом або стан захвату, що приголомшує і повністю заволодіває свідомістю.

  • упоїтися

    1. Дієслово доконаного виду, що означає досягти стану сильного захоплення, насолоди або духовного піднесення від чогось, повністю віддатися якомусь почуттю чи переживанню.

    2. Переносно — насититися, сповнитися якоюсь сильною відчуттю або атмосферою (наприклад, упоїтися ароматом квітів, свободою, тишею).

    3. Застаріле та поетичне — сп’яніти від вживання алкогольних напоїв, напитися.

  • упокій

    1. Стан вічного спокою, безсмертя душі після смерті; вічний відпочинок.

    2. Заст. Стан спокою, відпочинку; затишок.

    3. У християнстві: молитовне побажання померлому вічного спокою та царства небесного (у виразах: “вічний упокій”, “упокій його/її душі”).

  • упокоєний

    1. Який знаходиться у стані спокою, заспокоєння; той, що упокоївся.

    2. У християнській традиції: померлий, який знайшов вічний спокій (часто як епітет або складова звертання у молитвах та надгробних написах).

  • упокоєність

    Стан спокою, душевної рівноваги та задоволення, який настає після досягнення бажаного або завершення важливих справ; відчуття миру та гармонії.

    У релігійному контексті — стан вічного спокою душі після смерті, блаженства; спокій, що настає в потойбічному житті.